– По-моєму, ви погана людина, – сказала Еллі. – О ні, дитино! Я не погана людина, але дуже поганий чарівник! – Значить, я не отримаю від вас мізків? – зі стогоном запитав Опудало. – Навіщо вам мізки? Судячи з усього, що я знаю про вас, у вас міркування не гірше, ніж у будь-якої людини з мізками, – підлестив Гудвін Опудала. – Може бути, і так, – заперечив Опудало, – а все-таки без мізків я буду нещасний. Гудвін уважно подивився на нього. – А ви знаєте, що таке мізки? – запитав він. – Ні! – зізнався Опудало. – Поняття не маю, як вони виглядають! – Добре! Приходьте до мене завтра, і я заповню вашу голову першосортними мізками. Але ви самі повинні навчитися вживати їх. Олександр Волков “Чарівник Смарагдового міста”
Коли сокиру відрубав мені голову, я подумав, що мені прийшов кінець. Олександр Волков “Чарівник Смарагдового міста”
– Все в п-порядку, – сказав він тремтячим голосом. – Вона завжди робить те, що говорить. – він відвернувся. – Майкл, ти плачеш? – запитала Джейн. Майкл смикнув головою і спробував посміхнутися. – Ні, – сказав він. – Очі плачуть, а я ні. Памела Треверс “Мері Поппінс”
Знаю, знаю. Життя страшно ускладнюється, коли хочеш мати речі, носити, тримати їх при собі. Ось чому я тільки дивлюся на речі, а коли знімаюся з місця, несу їх в своїй голові. По – моєму, це куди приємніше, ніж тягати за собою валізи. Туве Янссон “Мумі-троль і Комета”
Це ж звичайна справа, що складна проблема дозволяєтьсяуві сні. Голова працює краще, якщо її залишити в спокої. Туве Янссон “Мумі-тато і море”
– Ах, плавати так приємно! – сказав каченя. – Таке задоволення пірнати вниз головою в саму глиб! – Ось так задоволення! – сказала курка. – Ти зовсім з глузду з’їхав! Запитай у кота – він розумніший за всіх, кого я знаю, – чи подобається йому плавати і пірнати. Про себе самої я вже й не кажу! Запитай, нарешті, у нашій бабусі пані, розумніші її нікого немає на світі! По-твоєму, і їй хочеться плавати або пірнати? – Ви мене не розумієте, – сказав каченя. – Якщо вже ми не розуміємо, так хто тебе і зрозуміє? Ти, що ж, хочеш бути розумнішим кота і господині, не кажучи вже про мене? Ханс Крістіан Андерсен “Гидке каченя”