Цитати з казок про небо

Нам не дано безсмертної душі, і ми ніколи вже не воскреснемо для нового життя; ми, як цей зелений очерет: вирваний з коренем, він вже не зазеленіє знову! У людей, навпаки, є безсмертна душа, яка живе вічно, навіть і після того, як тіло перетворюється в прах; вона летить тоді в синє небо, туди, до ясним зірочкам! Ганс Християн Андерсен “Русалочка”

Оле-Лукойє доторкнувся чарівною бризкалкою до картини, і намальовані на ній птиці заспівали, гілки дерев заворушилися, а хмари понеслися по небу; видно було навіть, як ковзала по землі їх тінь. Ганс Християн Андерсен “Оле-Лукойє”

Захотілося їм дістатися і до неба. Чим вище вони піднімалися, тим сильніше кривлятися дзеркало, так що вони ледве тримали його. Але ось вони злетіли дуже високо, як раптом дзеркало до того перекорежівшей від гримас, що вирвалося з рук, упало на землю і розбилося на мільйони, мільярди осколків, і тому сталося ще більшого лиха. Деякі осколки, з піщинку величиною, розлітаючись по білому світу, потрапляли людям в очі, та так там і залишалися. А людина з такою скалкою в очах бачила все навиворіт або кожної речі тільки погане – адже кожен осколок зберігав властивість всього дзеркала. Деяким людям осколки дзеркала потрапляла в серце, і це було найстрашніше: серце робилося як шматок льоду. Були серед осколків і великі – їх вставили в віконні рами, і вже в ці-то шибки не варто було дивитися на своїх добрих друзів. Нарешті, були і такі осколки, які пішли на окуляри, і зле було, якщо такі окуляри надягали для того, щоб краще бачити і правильно судити про речі. Ганс Християн Андерсен “Снігова королева”