Надія Пилипенко
Цитати з книг про будинки. Тут ви знайдете цитати з найпопулярніших зарубіжних і вітчизняних книг. Щодня понад 100 цитат на сайті Citaty.org.ua Кращі цитати з книг.
Хліб з шинкою в лісі – не те що вдома. Смак зовсім інший, вірно? Найгостріше, чи що … М’ятою віддає, смолою. А вже апетит як розігрується!
У мене не будинок, а просто в’язниця якась, де не можна ні випити, ні повеселитися.
Якесь особливе задоволення бачити, як вогонь поглинає речі, як вони чорніють і змінюються. І найбільше йому хочеться, як колись, ніж він так часто бавився в дитинстві, – сунути в вогонь паличку з льодяником, поки книги, як голуби, опалим крилами-сторінками, вмирають на ґанку і на галявині перед будинком; вони злітають іскристими вихорами, і чорний від кіптяви вітер відносить їх геть.
В кінці моєї сімнадцятої зими мама вирішила, що у мене депресія, тому що я рідко виходжу з дому, багато часу проводжу в ліжку, перечитуючи одну і ту ж книгу, мало їм і присвячую надлишок вільного часу думкам про смерть.
Я винаходив вдома не для того, щоб їх поліпшити, а щоб показати їй, що вони не важливі, ми могли б жити в будь-якому будинку, в будь-якому місті, в будь-якій країні, в будь-якому столітті, і бути щасливі, як якщо б весь світ був нашим будинком.
Чому прибрали килим з парадних сходів? Хіба Карл Маркс забороняє тримати на сходах килими? Хіба де-небудь у Карла Маркса сказано, що 2-й під’їзд Калабуховского будинку на Пречистенці слід забити дошками і ходити навкруги через чорний двір? «Собаче серце» Михайло Булгаков
– Справа була ще в лютому, валив сніг, а я підставив коробок, – Том хихикнув, – зловив одну сніжинку побільше і – раз! – зачинив, скоріше побіг додому і сховав у холодильник! … На весь штат Іллінойс у мене одного влітку є сніжинка. Такий скарб більше ніде не знайдеш, хоч трісни.
Вони балакають без угаву цілий вечір, а про що – назавтра ніхто вже й не згадає. Та нікому і не важливо, про що говорять дорослі; важливо тільки, що звук їхніх голосів то наростає, то завмирає над тонкими папоротями, оздоблюють веранду з трьох сторін; важливо, що місто потроху наповнюється темрявою, наче чорна вода ллється на будинку з неба, і в цій темряві червоними крапками мерехтять вогники, і дзюрчать, дзюрчать голосу.
Дивна штука, але зовні будинку за рідкісним винятком нічим не видають, що робиться в їх стінах, хоча там відбувається велика частина нашого життя. Може, в цьому і полягає глобальна мета архітектури?
