Цитати з книг про память

Цитати з книг про пам’ять. Тут ви знайдете цитати з найпопулярніших зарубіжних і вітчизняних книг. Щодня понад 100 цитат на сайті Citaty.org.ua Кращі цитати з книг.

– Чи існує минуле конкретно, в просторі? Чи є де-небудь таке місце, такий світ фізичних об’єктів, де минуле все ще відбувається? – Ні. – Тоді де воно існує, якщо воно існує? – У документах. Воно записано. – У документах. І …? – В розумі. У спогадах людини. – В пам’яті. Дуже добре. Ми, партія, контролюємо всі документи і управляємо спогадами. Значить, ми управляємо минулим, вірно?

Благоговіння до пам’яті померлих це не що інше, як свідомість провини перед ними. Люди намагаються відшкодувати зло, яке вони заподіяли небіжчикам за життя.

Так пропадіть ж ви пропадом з вашої обгорілої зошитом і сушеної трояндою! Сидіть тут на лавці одна і благайте його, щоб він відпустив вас на свободу, дав дихати повітрям, пішов би з пам’яті!

Забуття – таємниця вічної молодості. Ми старіємо тільки через пам’яті. Ми занадто мало забуваємо.

Втратити людини, з яким тебе пов’язують спогади, все одно що втратити пам’ять, ніби все, що ми робили, стало менш реальним і важливим, ніж кілька годин тому.

Людська пам’ять схожа на фотоплівку, і ми все життя тільки й робимо, що намагаємося стерти зафіксували на ній.

Ти розумієш, що минуле починаючи з учорашнього дня фактично скасовано? Якщо воно де і вціліло, то тільки в матеріальних предметах, ніяк не прив’язаних до слів, – на кшталт цієї скельця. Адже ми буквально нічого вже не знаємо про революцію і дореволюційного життя. Документи всі до єдиного знищені або підроблені, все книги виправлені, картини переписані, статуї, вулиці і будівлі перейменовані, все дати змінені. І цей процес не переривається ні на день, ні на хвилину. Історія зупинилася. Немає нічого, крім нескінченного сьогодення, де партія завжди права. Я знаю, звичайно, що минуле підробляють, але нічим не зміг би це довести – навіть коли сам зробив підробку. Як тільки вона зроблена, свідоцтва зникають. Єдине свідчення – у мене в голові, але хто поручиться, що хоч у одного ще людини збереглося в пам’яті те ж саме?

Як ти можеш встановити навіть самий очевидний факт, якщо він не відображений ніде, крім як у твоїй пам’яті?

Звичайно, тіло старіє, і все для нього стає не так, але якщо нудно тобі від незручного, брудного, убогого життя через, від нескінченних зим, зашкарублі шкарпеток, вічно несправних ліфтів, від крижаної води, шорсткого мила, від сигарети, що розпадається в пальцях, від дивного і мерзенного смаку їжі, чи не означає це, що такий устрій життя ненормальний? Якщо він здається нестерпним – невже це родова пам’ять нашіптує тобі, що колись жили інакше?