Надія Пилипенко
Треба знати цей великий секрет життя: лікуєте душу відчуттями, а відчуття нехай лікує душу.
Боже, що за життя наше! вічний розбрат мрії з существенностью! «Невський проспект» Микола Гоголь
Добре все-таки людям похилого віку – у них завжди такий вигляд, ніби вони все на світі знають. Але це лише вдавання і маска, як будь-яка інша удавання і будь-яка інша маска. Коли ми, люди похилого віку, залишаємося одні, ми підморгуємо один одному і посміхаємося: мовляв, як тобі подобається моя маска, моє удавання, моя впевненість? Хіба життя – не гра? І адже я непогано граю?
Привиди – це, так би мовити, клаптики і уривки інших світів, їх початок. Здоровій людині, зрозуміло, їх не треба бачити, тому що здорова людина є найбільш земна людина, а отже, повинен жити одною тутешньої життям, для повноти і для порядку. Ну, а трохи захворів, трохи порушився нормальний земний порядок в організмі, негайно і починає позначатися можливість іншого світу, і чим більше хворий, тим і зіткнень з іншим світом більше, так що, коли помре зовсім людина, то прямо і перейде в інший світ ». Я про це давно міркував. Якщо в майбутнє життя вірите, то і цього міркування можна повірити.
Я думала, що знаю чого хочу від життя. Я думала, що все розпланувала, а виявилося – нічого подібного.
Де ж той, хто б рідною мовою російської душі нашої вмів би нам сказати це всемогутнє слово: ВПЕРЕД! хто, знаючи всі сили і властивості, і всю глибину нашої природи, одним чарівний помахом міг би спрямувати на високу життя російської людини? Якими словами, якою любов’ю заплатив би йому вдячний російська людина. Але століття проходять за століттями; півмільйона сиднів, телепнів і байбаків дрімають непробудно, і рідко народжується на Русі чоловік, що вміє вимовляти його, це всемогутнє слово. «Мертві душі» Микола Гоголь
Я ніколи нічого не схвалюю і не засуджую, – це безглуздо підхід до життя. Ми послані в цей світ не для того, щоб проповідувати свої моральні забобони. Я не надаю ніякого значення тому, що говорять пошляки, і ніколи не втручаюся в життя людей мені приємних. Якщо людина мені подобається, то все, в чому він себе проявляє, я знаходжу прекрасним.
Скрізь, де б не було в житті, Господь серед черствих, шорстко-бідних і неохайно-плеснеющіх низинних рядів її або серед одноманітно-хладних і нудно-охайних станів вищих, скрізь хоч раз зустрінеться на шляху людині явище, не схоже на все те, що траплялося йому бачити доти, яке хоч раз збудить в ньому почуття, не схоже на ті, які судилося йому відчувати все життя. «Мертві душі» Микола Гоголь
