Надія Пилипенко
Жорстоко це – дивитися, як бідолаху того й гляди засудять на смерть. А народ з’їжджається, як на свято.
Пересмешник – це цілком невинна птах, він тільки співає нам на радість. Пересмішники не клюють ягід в саду, не гніздяться в клунях, вони тільки і роблять, що співають для нас свої пісні. Ось тому вбити пересмішника – гріх.
Мужність – це коли заздалегідь знаєш, що ти програв, і все-таки берешся за справу і наперекір всьому на світі йдеш до кінця. Перемагаєш дуже рідко, але іноді все-таки перемагаєш.
Не можна по-справжньому зрозуміти людину, поки не станеш на його точку зору … Треба влізти в його шкуру і походити в ній.
Щоб я міг жити в світі з людьми, я перш за все повинен жити в мирі з самим собою.
Ще на початку літа він сказав – виходь за мене заміж, але дуже скоро про це забув. Неначе ділянку застовпив, і я його власність – сказав, що все життя буде любити одну мене, а потім і уваги не звертає. Я його два рази побила, але це не допомогло …
Ходити зі зброєю – значить тільки набиватися, щоб в тебе стріляли.
Поки я не злякалася, що мені це заборонять, я зовсім не любила читати. Дихати ж не любиш, а спробуй не дихати …
Сірники – штука небезпечна, але карти – вірна смерть.
Якщо хочеш зловити дичину, краще не поспішай. Мовчи і чекай, їй напевно стане цікаво, і вона висуне ніс.
На ранок завжди все здається не так страшно.
Ставши присяжним, людина повинна приймати рішення і висловлювати їх. Люди цього не люблять. Адже це не завжди приємно.
Чи розуміють це у нас в Мейуомбе або не розуміють, але ми йому платимо найбільшу данину, який тільки можна удостоїти людини. Ми довіряємо йому відстоювати справедливість. Ось і все.
Джим дуже старається щось забути, але забути він не зможе, він може тільки до пори до часу про це не думати. А трохи згодом він знову зможе про це думати – і тоді в усьому сам розбереться. І тоді він знову стане самим собою.
