Надія Пилипенко
Слово ласкаве – майстер чудових див.
Якого ж чорта, зірка, ще святкувати, якщо не день народження людини?
Ну, а клас-то спрагу заливає квасом? Клас – він теж випити не дурень.
Якщо я не втомився кричати «ми», «ми», «ми», то не тому, що пнеться роздувається в пророки нездара, а тому, що час, виправдавши нашу п’ятирічну боротьбу, дало нам силу дивитися на себе, як на законодавців життя.
Я земну кулю мало не весь обійшов, – і життя хороша, і жити добре. А в нашій бучі, бойовій, кипучої, – і того краще.
Любить? Не любить? Я руки ламаю і пальці розкидаю розламали так рвуть загадавши і пускають по травню віночки зустрічних ромашок.
Твори, вигадуй, пробуй!
Всі жінки мене люблять. Всі чоловіки мене поважають. Всі жінки липкі і нудні. Всі чоловіки пройдисвіти. Лева, звичайно, не чоловік і не жінка.
І коли моє кількість років випляшет до кінця – мільйоном кровинок устелется слід до будинку мого батька.
Краще вже від горілки померти, ніж від нудьги!
Вночі хочеться дзвін свій заховати в м’яке, в жіноче.
Жінки, які люблять моє м’ясо, і ця дівчина, яка дивиться на мене, як на брата.
Побачивши неподобство, не проходьте мимо.
Я в Парижі живу як денді, Жінок маю до ста. Мій член як сюжет в легенді, З вуст переходить в уста.
А ви ноктюрн зіграти могли б на флейті водостічних труб?
Рядок агітаторське гаслом суспензія.
Роби що хочеш. Хочеш, четвертий. Я сам тобі, праведний, руки помию. Тільки – чуєш! – прибери прокляту ту, яку зробив моєї любимою!
Виховання вважають просто життям, перевиховання – вихованням, а знущання – перевихованням.
Ленін – жив. Ленін – живий. Ленін – буде жити.
Коли я підсумовуючи те, що прожив, і роюсь в днях – найяскравіший де, я згадую один і той же – двадцять п’яте, перший день.
Друг краще або брат? .- Брат, коли він і друг, – краще.
Я себе упокорював, стаючи на горло власній пісні.
Я знаю силу слів, я знаю слів сполох.
Адже якщо зірки запалюють – значить, це комусь потрібно?
Крім любові твоєї, мені немає моря, а у любові твоєї і плачем не вимолити відпочинок.
