Надія Пилипенко
Що життя? Базар … Там одного не шукай. Що життя? Забій … Ліки не шукай. Сам не змінювався. Людям посміхайся. Але у людей посмішок ж – не шукай.
Ти забула: я свободи, Для заблужденья не віддам. І так пожертвував я роки, Твоєї усмішці і очам.
Усім – уклін до землі, хто пересуджує і цілиться «брудом». Я ж повз пройду і пошлю всіх, красиво, як шовкової в’яззю. Посміхнуся, щоб скривився Вас, всіх, сліпуче – мило. Нехай від цієї посмішки на серце вам буде зле …
… Диктант вдався. Майбутній колезький реєстратор зробив трохи помилок, хоча і напирав більше на красу букв, ніж на граматику. У слові «надзвичайно» він написав два «н», слово «краще» написав «лутше», а словами «нові терени» викликав на обличчі інспектора посмішку, так як написав «нове подпріще»; але ж все це не грубі помилки. «Іспит на чин» Антон Чехов
І тому, що я збагнув Все життя, пройшовши з посмішкою повз, – Я говорю на будь-який момент, Що все на світі повторимо.
Це не я прийняв рішення про амністію, а парламент. Так що мені можна навіть усмішка не клеїти.
