Надія Пилипенко
– Так … Я сам терпіти не можу брудне взуття. – Мені немає ніякого діла до вашого взуття. – І все-таки вам це неприємно. Це написано у вас на обличчі.
Я взагалі останнім часом більше боюся, ніж трахати.
А тепер він стає в третю позицію і говорить …
Чекайте мене тут. У квартиру всіх впускати, нікого не випускати. У разі опору – відкривати вогонь.
– Бабуля! Закурити є?
– А-а де бабуля? ..
– Ваше Високість, ну не йдіть проти своєї совісті. Я знаю, ви шляхетна людина і в душі теж проти Англії. – Так, в душі проти. Так, вона мені не подобається. Але я сиджу і помилково!
Чи не вели стратити, великий государ, вели слово мовити! [Пошепки:] Та ти що, сучий син, самозванець, казенні землі розбазарюєш ?! Так ніяких волостей НЕ напасешся!
– Зовсім озвірів Чорний Абдулла! Ні своїх, ні чужих не шкодує.
– А все-таки у нас з Вами найчудовіші професії, найпотрібніші! – Судячи із зарплати – немає.
Дай конспект, горю.
– Ви повинні були залучити її увагу простим природним питанням. А ви що запитали? – “Як пройти в бібліотеку?” – О третій годині ночі ?! Ідіот!
– А взагалі тут є якась недоробка. У наладчики не хочуть йти, тому що платять мало. – За кваліфіковану роботу треба платити відповідно.
– Ти не права, Катя! Людини видають дві обставини: якщо він неправильно ставить наголоси в словах, з цим у тебе все в порядку. І задає дурні питання. Так ти більше помилковий. – А якщо мене щось що-небудь запитають? Ось я ляпну. – І ляпай. Але ляпай впевнено. Тоді це називається точкою зору. Ось я, грубувата, правда? – Так, це є. – А у них це називається ексцентричністю. На тому і стою.
– Дорогий Анатолій Єфремович! Мені хочеться віддати вам належне. Як то кажуть, кожному за здібностями, чи не так? У нашого керівництва, тобто, у мене, народилася, як не дивно, думка: призначити вас, одного з провідних працівників вітчизняної статистики, (чого там приховувати, Ха-ха) начальником відділу легкої … ле-егенькой промисловості. Як ви на це дивитеся,Анатолій Єфремович? – Негативно, Прокоф’єв Людміловна. Я безініціативний, нерасторопен, незграбний, а також боязкий, Людмила Прокопівна. Я вам завалю всю роботу відділу легкої … ле-егенькой промисловості.
Ви вірите в мавпу в людину, а я – в Бога, який є в кожній людині.
