Надія Пилипенко
Якщо що, я не промахнусь.
Семен: Стривай, ось прийде Абдулла, він тобі вирве язик! Ну чого мовчиш? Сухов: Мова березі. Семен: Тебе як, відразу закінчити, або бажаєш помучитися? Сухов: Краще, звичайно, помучитися.
– Ти мені за характером підходиш – я спритних люблю.
Тому залишаюся свідком, боєць за щастя трудового народу всієї землі, Закаспійського інтернаціонального революційного пролетарського полку імені товариша Августа Бебеля, червоноармієць Сухов Федір Іванович.
Здорово, батьки!
– Благаю! Тільки не в музей! Тут найбільші цінності. – Стривай. Ти звідки взявся? – Я хранитель музею. Моє прізвище Лебедєв. – Зрозуміло. А де населення? – заховати. Привести сюди гарем !? – Ось що, товариш хранитель, ці 9 звільнених жінок Сходу теж найбільша цінність. І давайте не сперечатися. Є питання? Питань немає. За мною!
Ще хочу повідомити вам – дислокація наша протікає гладко, в обстановці братньої спільності та згоди. Йдемо собі по пісках і ні про що не зітхаємо, крім як про вас, єдина і незабутня Катерина Матвіївна. Так що, вам зазря побиватися не радимо – марна це заняття.
– Ти в чий будинок забрався? Відповідай!
– Наш чоловік забув нас, ще нас не дізнавшись. – І як його зрозуміти, адже ми не такі вже й погані? – А може бути, Гюльчатай погано його пестить? – Або йому не подобається, як вона одягнена?
До побачення, панянки! Вибачте, якщо що не так.
– Припинити дурну пісню! І встати, коли з тобою розмовляє … підпоручик!
– Коли я запалю нафту, тобі буде добре. Зовсім добре!
Абдулла, руки-то опусти.
– Гюльчатай! Відкрий личко!
Верещагін: Петруха!
Петруха:Я не п-п’ю …
Верещагін: Правильно! Я ось теж зараз це допиватиму і кину … Пий!
Назад пишу вам, разлюбезная Катерина Матвіївна, оскільки видалася вільна хвилинка. І розніжився я на гарячому сонечку, ніби наш кіт Васька на призьбі. Сидимо ми зараз на пісочку біля самого синього моря, ні про що занепокоєння не відчуваємо. Сонечко тут таке, аж в очах біло …
– Навіщо ти вбив моїх людей, Саїд ?! Я послав їх сказати, щоб ти не шукав Джавдет в Сухому Струмку, його там немає!
Ет навряд чи.
– Ось що, хлопці. Кулемет я вам не дам.
