Надія Пилипенко
– Ну що, хлопці, чи не час мені? – Пора, батюшка. Ідіть.
– Грузинські тріо «Волжани». До речі нам пощастило, що зараз вони тут. Тому що фрукти продадуть і поїдуть! – Сан Санич, я зараз вас уб’ю!
А ось ті два вагона міді, які вони спочатку пропали, а потім з’явилися – це чисте непорозуміння. Винні вже покарані … в лісі.
Слиш, баранчика, я тобі в третій раз повторюю: не треба! У четвертий раз повторювати не буду, тому що буде не треба.
– Може, дійсно, зараз по пиву, а завтра все це з чистою головою? – Залізна логіка – зараз по пиву, а завтра з чистою головою.
– Панове, я прошу вибачення, що вторгаюся в вашу розмову, але у мене питання важливе. – Так? – Режисер культового японського фільму «Записки старої Гейші»? – Че-то я не пам’ятаю, але якщо японський,то може бути Курасава. – Ку-ра-са-ва. Підходить. – Ну чудово. – Значить «Му-му» написав не Тургенєв …
– Ну, що козаки! Вручити шашку Ігорю Володимировичу, а? Любо? – Вибачте, а Люба це хто?
Вибори, вибори кандидати – п * Дори!
– Ми на це очі пріподзакрилі, а можемо? Пріподоткрить!
– А скільки букв? А … ні, дурниця. Викресли. І потім, хто знає цього Олівера Кромвеля крім нас з тобою?
– Цікаво. – Покатайте його по небу, і ви відчуєте тонкий, і в той же час насичений аромат. – Налий побільше, щоб було, що покатати!
– Стояти! Ось кого я вб’ю першим.
– Я ж головний, мене посадять! – Саша, не переживайте, посадять усіх!
(Саша) – А як же свобода слова? (Парамонов) – А свобода є тільки у одного слова, і слово це моє!
– Ліліпути – це просто знахідка.
– Славочка, а я думала, Ви любите плавати, у вас такі плечі … – А які у мене плечі? – Волохаті!
– Що незрозуміло? Це звездограмма моєму житті! – Ось це ось я, а ось це Володька. Бачиш, ось тут шляхи перетинаються, а ось тут розрив. – Розірвало Володьку!
– Ми забули попередити Лівію. – Про що? – Як ?! Її ж будуть бомбити! Нехай вони евакуюють населення. – Нехай. А куди? – У Болівії. Її бомбити не будуть.
– Він просто такий скромний. Ви не зважайте на нього уваги, будь ласка. – Які у вас гарні друзі.
– Ель. – Що ялина ?! – Хвойне дерево на «п» – ялина. А поет – Єсенін. І не «До няні». «Лист до матері». Яка ж фігня, Господи, як я ж фігня! ..
