Надія Пилипенко
– НЛО за визначенням червоне. – Червоне – це з Марса. А зелене – з Венери. – Ні, червоне – це не з нашої галактики.
У мене сеструха народжує від завцеха.
В повітрі носився страшний дух свята.
… а сам, відповідно, вжив допінг.
Вами весь пункт порівняли!
Ага. Зрозуміло. Продовжуйте вести спостереження, ми з вами зв’яжемося. Вільні!
– Який хитрий чоловік! – Че питав щось? – Я не зрозумів …
– Ну раз ти такий молодий, то тоді тобі треба по-маленькому в штани ходити. інакше кажучи, ссать. По-науковому – енурез. З енурезом теж не беруть. – Я Ссать не хочу! Я гидую. І потім, як же я по-маленькому буду, якщо мене бабуся в один і той же час привчила? Рівно о четвертій ранку. Бабуся у нас доярка була. У неї в п’ять доїння починалася. Брала, значить, мене, малюка, і на очко.
– Звідси, ребятки, наша Батьківщина диктує свою непохитну волю решті світовій спільноті. – Може, бахнемо? – Обов’язково бахнемо! І не раз! Весь світ в труху! … Але потім.
Чао, Буратіни! Можете навіть писати мені листи «до запитання». Мене звуть Себастьян Перейра, торговець чорним деревом! Жарт.
– Що, громадянин, не спиться? – Не спокушай, орел, без потреби. Ми хочемо з Чебурашкою-який-Шукає-Друзів служити в артилерії! – Немає перешкод патріотам!
На відміну від всіх інших в армію я пішов по духовним міркувань.
– Ти не гони на мій шлунок. Я в дитинстві підшипник переварив. – Він ще й ідіот …
Дух рано чи пізно стає дембелем, а перед дембелем лежать всі мрії! Тому що люблять його дуже – і тут, і там. В пожежні беруть, і в міліцію. Там курорти від профспілки, безкоштовний проїзд на автобусі. Дівки з дійкитак і плачуть по дембель … Тому що дембеля більше в армію не беруть.
– Глибоко невихований тип. – Що там невихований? Дикий прапор!
– У нас переконання. – Які такі переконання? – Ми віримо в Господа нашого, Говінда, а він нам в людей стріляти не велить. – Все, ви нам підходите. І Говінда ваша нічого. Рідкувата, але нічого. І стригти вас знову ж таки не треба. І люди ви, видно, витривалі 4 часу «Харе Крішну» кричати – це не кожен здужаємо … Підете в хімвойска.
Який Ви ненаситний, гардемарин.
– Треба йому вказівний палець віднімати. Без вказівного пальця в солдати не беруть, тому як стерлять нічим. Пропоную циркулярку. Але якщо на дому, то і кусачками можна. – Як же я без вказівного пальця, дядь Віть, женитись буду? – Шо ти з дружиною вказівним пальцем робити щось будеш? – Ну я точно не знаю. Я людина ще молодий.
