Надія Пилипенко
– О, о четвертій ранку. Відмінний час. Справі час потісі годину. Будеш Ссать на людях. Або палець віднімати. – Будь чоловіком, синку. Як твій зниклий безвісти батько.
– А-ааа, погані у вас справи, товаришу призовник. – А у кого вони зараз хороші? – У вас справи не просто погані, а ще гірше. – Чим раніше? – Набагато. – Кошмар! – Кошмар. – Що будемо робити, товаришу контррозвідник? – Будемо допомагати відповідним органам виявляти неблагонадійних елементів в армії. – Я якраз одного такого знаю. – Побожій! – Щоб мені грець! … У чергового офіцера гази. – Поподробнее: які гази, маркування, похідні? – Гази суто задушливі. Похідні: копчена ковбаса, сир «Хвиля», лимонад «Дзвіночок». Термін придатності закінчився! Як з туалету вийде – півгодини зайти неможливо: очі ріже!
– Що, солдатів, ссишь ?! – Так точно, ссусь! – Ну це, солдат, не біда! Така сьогодні екологічна обстановка. Все ссутся … Я ссусь … І навіть головком Писана, буває, – але по ситуації! Що ж нам з-за цього, останній борг Батьківщині не віддавати? Твій ганебний недуга ми в подвиг визначимо: пошлемо в десантники. Там ти ще й срать почнеш.
– Ну че, духи погані ?! Будемо служити, як годиться, або будемо оченята будувати?
– Будемо!
Така ось армійська драма – Шекспір і племінники. Тут хоч скачи, а все йде по торованому сюжету: і життя, і сльози, і любов. Чи не до сну сказано.
Гаразд, заноси. Але! У коридор героя не відпускати – у мене килими.
– Є таке слово: «Треба»! – А я тоді присягу приймати не буду! – Ех, друже, молодий ти … Не ти вибираєш присягу, а присяга вибирає тебе! Прапорщик, запишіть ці прості, але в той же час великі слова.
– А годують тут як? – Сухарі і вода. – Ось тобі й маєш! Товариш демебль, а коли нам їсти дадуть? – Ніколи, товаришу дух – це армія …
– Якщо в «гарячу точку» пошлють – нагородять зіркою, квартира без черги, і, звичайно, всюди без черги. – А якщо ногу відірве – то в соцзабезі дерев’яну дадуть, папуги-матершінніка і чорну мітку.
Армія – не просто добре слово, а дуже швидка справа. Так ми вигравали всі війни. Поки противник малює карти настання, ми змінюємо ландшафти, причому вручну. Коли приходить час атаки, противник втрачається на незнайомій місцевості і приходить в повну небоеготовность. У цьому сенс, в цьому наша стратегія.
– Чуєш, а у тя багато боргів на громадянці? – Десь на пароплав … – І шо, типу, вони все сюди приїдуть? – До ворожки не ходи. – Ти, дух, правильний військовий … – Ми з тобою в онучі від Версаче додому поїдемо …
