Надія Пилипенко
Капітан, ось Лариса Дмитрівна турбується, чи не наздоженемо.
Господи, прости мене, грішницю, не для себе стараюся, бачиш!
Я зараз на Волгу дивилася. Так добре на тому боці.
Під ласкою плюшевого пледа …
Лариса виходить заміж? Ну що ж так воно краще … Я-а, панове, трошки винен перед нею, так раз вона заміж виходить, так все рахунки покінчені … А я ж мало на Ларисі щось не одружився, от би людей насмішив …
Ви кого-небудь имеете ввиду, Юлій Капітонович?
Краще прийміть мої вітання.
Якщо вже я боюся і не смію засуджувати його, то не дозволю і Вам.
Да уж я і не знаю, право, що і думати-то? Мені одне залишається – Вас слухати.
Господа, прошу по вагонах! Поїзд відправляється.
Он бакен білий бачите? Ось він повинен бути зараз справа по борту від нас.
На такий панночці одружитеся і торгуєтесь.
Три роки я зносив глузування від ваших знайомих. Треба і мені посміятися над ними.
Ви-то дешево баржу купуєте, так з баришів-то можна.
– З шиком живе Параті.
– Чого іншого, а шику у нього досить.
Борошно гарненька, на різних інструментах грає. Співає. Звернення вільний.
Я-то раділа: за іноземця вийшла. А він виявився не іноземець, а шулер.
Спеціально забіг, щоб приємне зробити. Був присутній при розборі телеграм.
І удвох по стежці, назустріч долі, Чи не гадаючи: в пекло або в рай.
Так дорого, не по кишені.
– Що трапилося? – Пан приїхав! – Який пан ?! – Почитай цілий рік чекали – ось який пан! ..
Так не діставайся ж ти нікому.
Даремно дивились, Юлій Капітонович, не про Вашу честь наречена.
Так що Ви, матінка. Через таких дрібниць нерви собі засмучувати!
Потім зустрічаються,кланяються. З розмовами лізуть.
Ольга Дмитрівна, будьте щасливі! – Спасибі, Сергій Сергійович.
А чи не бажаєте Ви прокотитися по Волзі?
Маєток його в продаж з торгів надходить. Земельний банк в позиці відмовив.
Точно уві сні бачу, що кругом відбувається. – Ах, душа моя. Все треба починати спочатку.
