Надія Пилипенко
Всі ми маємо маленьку слабкість трошки пощадити себе, а постараємося краще підшукати якогось ближнього, на кому б зігнати свою досаду. «Мертві душі» Микола Гоголь
Право, я боюся на перших-то порах, щоб як-небудь не понести збитку.
«Мертві душі» Микола Гоголь
В натурі знаходиться багато речей, невимовних навіть для великого розуму. «Мертві душі» Микола Гоголь
І виявилося ясно, якого роду створіння людина: мудрий, розумний і розмов він буває у всьому, що стосується інших, а не себе; якими обачними, твердими радами забезпечить він у важких випадках життя! «Ото вже розторопна голова! – кричить натовп. – Який непохитний характер! » А завдано на цю моторності голову якась біда і довівши йому самому бути подане у важкі випадки життя, куди подівся характер, весь розгубився непохитний чоловік, і вийшов з нього жалюгідний боягуз, нікчемний, слабкий дитина, або просто Фетюков, як називає Ноздрьов. «Мертві душі» Микола Гоголь
Але мудрий той, хто не гребує ніякою характером, але, вперся в нього допитливий погляд, звідує його до початкових причин. «Мертві душі» Микола Гоголь
Господи боже! Яке неосяжне відстань між знанням світла і вмінням користуватися цим знанням! «Мертві душі» Микола Гоголь
Страх прихильність чуми. «Мертві душі» Микола Гоголь
Досить з десяти сторін матиодну дурну, щоб бути визнаним дурнем повз дев’яти хороших. «Мертві душі» Микола Гоголь
Інший раз, право, мені здається, що ніби російська людина – якийсь пропаща людина. Немає сили волі, немає відваги на постійність. Хочеш все зробити – і нічого не можеш. Все думаєш – з завтрашнього дні почнеш нове життя, з завтрашнього дні сядеш на дієту – зовсім ні: до вечора того ж дні так об’ешься, що тільки тріпаєш очима і язик не ворушиться; як сова сидиш, дивлячись на всіх, – право і так все. «Мертві душі» Микола Гоголь
Русь! Русь! бачу тебе з мого дивного, прекрасного далека. «Мертві душі» Микола Гоголь
Де ж той, хто б рідною мовою російської душі нашої вмів би нам сказати це всемогутнє слово: ВПЕРЕД! хто, знаючи всі сили і властивості, і всю глибину нашої природи, одним чарівний помахом міг би спрямувати на високу життя російської людини? Якими словами, якою любов’ю заплатив би йому вдячний російська людина. Але століття проходять за століттями; півмільйона сиднів, телепнів і байбаків дрімають непробудно, і рідко народжується на Русі чоловік, що вміє вимовляти його, це всемогутнє слово. «Мертві душі» Микола Гоголь
