Цитати з книг про душу

Хочу, щоб він мав потребу в мені так само сильно, як я в ньому, але в глибині душі розумію, що це неможливо. Я в повній розгубленості.

Невже ви вважаєте, що я стану брати гроші за душі, які в деякому роді закінчили своє існування? «Мертві душі» Микола Гоголь

Твоя троянда така дорога тобі, тому що ти віддавав їй усю душу.

Хоча десь в глибині душі я мрію про тремтячих колінах,серце, вистрибує з грудей, запамороченні і безсонні ночі.

Крім того, безмежною владою володіє лише той, хто в глибині душі впевнений, що народжений керувати іншими.

А чув недавно його дурну теорію: «Ні безсмертя душі, так немає і чесноти, значить, все дозволено». (А братик-то Митенька, до речі, пам’ятаєш, як крикнув: «Запам’ятаю!») Спокуслива теорія негідникам … Я лаюся, це нерозумно … не негідникам, а шкільним Фанфарон з «нерозв’язні глибиною думок». Хвалько, а суть-то вся: «З одного боку, не можна не визнати, а з іншого – не можна не визнати!» Вся його теорія – підлість! Людство саме в собі силу знайде, щоб жити для чесноти, навіть і не вірячи в безсмертя душі! В любові до свободи, до рівності, братерства знайде. «Брати Карамазови» Федір Достоєвський

В глибині душі я просто хочу більшого, більше прихильності, більше веселого і грайливого Крістіана … більше любові.

На світі немає нічого довготривалого, а тому і радість в наступну хвилину за першою вже не так жива, в третю хвилину вона стає ще слабше і нарешті непомітно зливається зі звичайним становищем душі. «Ніс» Микола Гоголь

Так любити, як козацька душа. Ні, так любити ніхто не може! «Тарас Бульба» Микола Гоголь

Краса – це страшна і жахлива річ! Страшна, тому що невизначена, а визначити не можна тому, що Бог поставив одні загадки. Тут берега сходяться, тут всі суперечності разом живуть. Я, брат, дуже неосвічений, але я багато про це думав. Страшно багато таємниць! Занадто багато загадок пригнічують на землі людини. Розгадуй як знаєш і вилазь сухий з води. Краса! Перенести я до того ж не можу, що хтось, хто вищий навіть серцем людина і з розумом високим, починає з ідеалу Мадонни, а кінчає ідеалом содомским. Ще страшніше, хто вже з ідеалом содомским в душі не заперечує і ідеалу Мадонни, і горить від нього серце його і воістину, воістину горить, як і в юні безвадні роки. Ні, широка людина, занадто навіть широка, я б звузив. Чорт зна що таке навіть, ось що! Що розуму представляється ганьбою, то серцю суцільно красою. У содомі краса? Вір, що в содомі-то вона і сидить для величезної більшості людей, – знав ти цю таємницю, чи ні? Жахливо те, що краса є не тільки страшна, але і таємнича річ. Тут диявол з Богом бореться, а поле битви – серця людей. А втім, що у кого болить, той про те і говорить. «Брати Карамазови» Федір Достоєвський