Надія Пилипенко
Лицар, тут з’явився маленький чоловік, який говорить, що йому потрібен мессир.
Моя внутрішня богиня сердито тупає маленькими ніжками.
– Ви красиві, але порожні, – продовжував Маленький принц. – Заради вас не захочеться померти. Звичайно, випадковий перехожий, подивившись на мою троянду, скаже, що вона точно така ж, як ви. Але мені вона одна дорожче всіх вас. Адже це її, а не вас я поливав щодня. Її, а не вас накривав скляним ковпаком. Її загороджував ширмою, оберігаючи від вітру. Для неї вбивав гусениць, тільки двох або трьох залишив, щоб вивелися метелики. Я слухав, як вона скаржилася і як хвалилась, я прислухався до неї, навіть коли вона замовкала. Вона – моя.
Я у нестямі від захоплення – як маленька дівчинка, а не доросла жінка, яка за законом штату Вашингтон має право голосувати і купувати алкоголь.
