Надія Пилипенко
Не знаю, може, Джим, коли стане старшою, і правда буде краще розуміти людей, а я не буду. Це вже я знаю точно.
Одинокий привид, він сповіщає правду, якою ніхто ніколи не почує. Але поки він говорить її, щось в світі не перерветься. Чи не тим, що змусиш себе почути, а тим, що залишився нормальним, зберігаєш ти спадщина людини.
Я говорив і чув свій голос, але здавалося, що це не я, що говорить хтось інший, і такий, яким я б хотів бути. Слова, які я вимовляв, вже не були правдою, вони зміщувалися, вони тіснилися, ведучи в інші краї, більш строкаті і яскраві, ніж ті, в яких відбувалися дрібні події мого життя; я знав, що говорю неправду, що складаю і брешу, але мені було байдуже, – адже правда була безнадійною і тьмяною. І справжнє життя була тільки у відчутті мрії, в її відблисках.
Якщо ти в меншості – і навіть в однині, – це не означає, що ти божевільний. Є правда і є неправда, і, якщо ти тримаєшся правди, нехай наперекір всьому світу, ти не є божевільним.
Адже тут що всього образливіше? Адже не те, що вони брешуть; брехня завжди пробачити можна; брехня справа миле, бо до правди веде. Ні, то прикро, що брешуть, та ще власним брехні поклоняються.
Шахрай на шахраї сидить і шахраєм поганяє. Один там тільки і є порядна людина: прокурор; та й той, якщо сказати правду, свиня. «Мертві душі» Микола Гоголь
Майстер: Ні, це чорт знає що таке,чорт, чорт, чорт! Маргарита: Ти зараз мимоволі сказав правду. Чорт знає, що таке, …
– Роббі, то, що ти говориш, вірно тільки наполовину. – Така ситуація з усіма істинами, – заперечив я. – Далі напівправд нам йти не дано. На те ми і люди. Знаючи одні тільки напівправди, ми і то творимо чимало дурниць. А вже якщо б знали всю правду цілком, то взагалі не могли б жити.
Люди в масі своїй – слабкі, боязкі створення, вони не можуть виносити свободу, не можуть дивитися в обличчя правді, тому ними повинні правити і систематично їх обманювати ті, хто сильніший їх.
Дійсно все ми , і досить часто, майже як схиблені, з маленькою тільки різницею, що «хворі» дещо більше нашого схиблені, тому тут необхідно розрізняти межу. А гармонійної людини, це правда, зовсім майже немає; на десятки, а може, і багато сотень тисяч по одному зустрічається, та й то в досить слабких примірниках. «Злочин і кара» Федір Достоєвський
Минуле підчищено, підчищення забута, брехня стала правдою.
