Цитати з казок про гроші

Жив-був купець, та такий багатий, що міг би вимостити срібняки цілу вулицю і провулок в додачу. Тільки такими справами він не займався – знав, куди подіти гроші, і вже якщо витрачався на гріш, то наживав далер. Ось який був купець – ну, і раптом помер. Ганс Християн Андерсен “Скриня-літак”

Люди з грошима іноді намагаються вказувати вам, що робити … але у них немає квітів. Туве Янссон “Все про Мумі-тролів”

Сіті – це було таке місце, куди містер Бенкс ходив кожен день – зрозуміло, крім неділь і свят, – і там він сидів з ранку до вечора в великому кріслі за великим столом і працював, або, як кажуть у нас в Англії , робив гроші. І діти твердо, знали, що тато весь день без перепочинку трудиться, вирізаючи шилінги і пенси і штампуючи монетки в півкрони і трёхпенсовікі. А вечорами він приносив їх додому в своєму чорному портфельчику. Іноді він давав монетку-другу Джейн і Майклові (в скарбничку), а вже якщо він не міг, то говорив: «Банк лопнув», і хлопці розуміли, що нічого не вдієш – значить, тато сьогодні зробив занадто мало грошей. Памела Треверс “Мері Поппінс”

Кожен думав лише про себе, та про те, що думає свиня з грошима. Ганс Християн Андерсен “Свиня-скарбничка”

Скарбничка була набита битком, так що вже і не брякает навіть, а про більше жодної свині з грошима нема про що і мріяти. Стояла вона на шафі і дивилася на все зверху вниз – вона адже могла купити все це, а така думка хоч кому додасть впевненості в собі. Ганс Християн Андерсен “Свиня-скарбничка”

Жив він тепер дуже весело: ходив у театри, виїжджав на прогулянки в королівський сад і багато грошей роздавав біднякам, і добре робив! Адже він по собі знав, як сидіти без гроша в кишені. Ну, а тепер він був багатий, виряджені в пух і прах, і стільки друзів у нього з’явилося, і всі називали його славним малим, кавалером що треба, і це йому дуже подобалося. Але так як гроші-то солдат що ні день тільки витрачав, а натомість нічого не отримував, то і залишилося у нього під кінець всього-на-всього два гроша, і довелося йому перебратися з відмінних кімнат в крихітну комірчину під самим дахом, самому чистити собі чоботи да подлативать, а з колишніх дружків ніхто більше до нього не навідувався – аж надто багато сходинок треба було перерахувати, щоб до нього дістатися. Ханс Крістіан Андерсен “Кресало”