Надія Пилипенко
Я спустилася за ним по сходах з килимовою доріжкою в величезне приміщення під будинком. Полку, оббігав кімнату на рівні очей, була заставлена баскетбольними призами: більше десятка пластикових позолочених статуеток чоловіків в стрибку, провідних м’яч або роблять кидок в невидиму кошик. Були на полиці і підписані м’ячі і кросівки.
Діти сварилися і оглушливо кричали один на одного, але при вигляді батька негайно замовкли, як ніби пробив урочний час і в кімнату увійшла сама смерть.
– Я бажаю бути перепровадження в готель, таверну, мебльовані кімнати, готель, трактир, коровай-сарай, – сказав він. – Що, в усі місця відразу? – уточнив ошелешений Х’ю. Террі Пратчетт “Колір чарівництва”
Огарок вже давно згасав у кривому свічнику, тьмяно освітлюючи в цій злиденній кімнаті вбивцю і блудницю, дивно зійшлися за читанням Вічної книги. «Злочин і кара» Федір Достоєвський
Моя внутрішня богиня повісила на дверях своєї кімнати табличку «Не турбувати!».
