Надія Пилипенко
Навіть мої домашні тварини не знають своїх імен, що я після цього за людина?
Кому потрібно минуле, думала я, як усяка дитина. Я не припускала, що минулого можу бути потрібна я.
Порожнечі не було. Хотілося з’явитися на екрані, як перевернутий глечик. Але я була переповнена, як камінь.
Я думаю про все, що зробила. І про все, чого не зробила. Помилки, які я зробила, мертві. Але недосконалого не виправиш.
Його погляд залатав дірку в самому центрі мого єства.
Сподіваюся, що коли-небудь і тобі доведеться дізнатися, як приємно зробити для улюбленого то, чого ти сам не розумієш.
Я йому вірила. Не по дурості. Тому що була його дружиною.
Може, це і робить нас тими, хто ми є: різниця між тим, які ми всередині і які зовні?
Кажуть, що люди, які живуть поруч з водоспадом, не чують шуму води.
Прости, що не здатний забути все погане і не здатний все важливе зберегти.
Якщо ти не отримуєш від мене листів, не думай, що я їх не пишу.
Я не вірю в Бога, але я вірю в те, що в житті все моторошно складно.
Це нормально – не розумітися на собі.
– А ви знаєте, що за останні 3500 років цивілізований світ прожив без воєн всього 230 років? Він сказав: – Назви мені ці 230 років, тоді я тобі повірю. – Назвати не зможу, але я знаю, що це правда. – І про яке цивілізованому світі ти говориш!
– Всередині я зовсім не такий, як зовні.
– Думаєш, у інших не так?
– Не знаю. Я всього лише я.
– Може, це і робить нас тими, хто ми є – різниця між тим, які ми всередині і які зовні.
Яхотіла дитину. Що це означає – хотіти дитини? Я прокинулася одного ранку і зрозуміла порожнечу всередині себе. Я зрозуміла, що можу знехтувати своїм життям, але не життям, яка буде після мене. Я не могла цього пояснити. Потреба виникла раніше, ніж пояснення.
В ту ніч, лежачи на ліжку, я винайшов спеціальну дренажну систему, яка одним кінцем буде підведена під кожну подушку в Нью-Йорку, а іншим з’єднана з резервуаром. Де б люди ні плакали перед сном, сльози завжди будуть стікати в одне місце, а вранці метеоролог повідомить, зріс або опустився рівень води в резервуарі сліз, і всім буде ясно, скільки гир у нью-йоркців на серце.
– Не сходи с ума, ти ж застудишся! – Я і так застуджена. -Ти застудити свою застуду!
