Надія Пилипенко
В моєму сні весна прийшла після літа, літо – після осені, осінь – після зими, зима – після весни.
Кінець страждань не виправдовує страждань, тому-то у страждань і не буває кінця, у що я перетворився, подумав я, ну і дурень, який дурний і обмежений, який нікчемний, який жебрак і жалюгідний, який безпорадний.
Їй потрібно підтвердження моєї любові, тільки це всім один від одного і потрібно, не сама любов, а підтвердження, що вона в наявності, як свіжі батарейки в кишеньковому ліхтарику з аварійного набору в шафі в коридорі.
Я досить довго живу, щоб ні в чому не бути впевненим на всі 100!
Зовні листя опадали з дерев, всередині ми більше не надавали значення правді такого роду.
Вона простягала до мене руки, а я, не знаючи, як їх взяти, поламав їй пальці своїм мовчанням.
Замість того, щоб співати в душі, я писав слова улюблених пісень взошит. Від чорнила вода ставала синьою або чорною. або зеленою. або червоною. Музика стікала по моїх ногах.
Я не знайшов жодної підказки, прямо хоч плач, якщо тільки відсутність підказок не було ключем. Чи могло відсутність підказок бути ключем? …
Без тебе мені не треба було бути сильною, і я стала слабкою.
Життя вирувало навколо нас, але не між нами.
Чи не зношена, а стерта до дірок.
Мої думки мільйон разів забирали мене геть від радості, але жодного разу до неї не наблизили.
Були речі, які я хотів сказати йому. Але я знав, що вони ранять його. Тому я поховав їх, і дозволив їм поранити мене.
Я відчувала самотність сильніше, ніж якби була одна.
Але ж дивно, що кількість вмираючих людей все так же росте, а Земля не дивлячись на це зберігає свої розміри; чи означає це, що одного разу не буде навіть кімнатки, щоб когось поховати?
А як щодо хмарочосів для мерців, сконструйованих глибоко всередину землі?
Я не розумніший за тебе, просто я більше ерудований, ніж ти, і то тільки тому, що я старше. Батьки завжди ерудований, ніж їхні діти, але діти розумніші батьків.
Я не хотів чути про смерть Все тільки про неї і говорили, навіть коли говорили не про неї.
Вона завжди відгукувалася, коли я її викликав. Не знаю, як їй це вдавалося. Може, просто весь день чекала мого виклику.
