Надія Пилипенко
Політика стала важливою частиною мого життя. Вона нагадує банку з тарганами. Тут хто кого обхитрити, хто кого обдурить. І навіть якщо політики застосовують заборонені прийоми один проти одного, вони знову зустрічаються в цій банці.
Якщо один нічого не міг би знайти в іншому, що варто було б виправити, то вдвох їм було б жахливо нудно.
До свиданья, друг мій, до свиданья. Милий мій, ти у мене в грудях. Призначене розставання Обіцяє зустріч попереду. До свиданья, друг мій, без руки, без слова, Не сумуй і не печаль брів, – У цьому світі вмирати не ново, але і жити, звичайно, не новин.
Друг, все, що ти любив, розчарувало тебе: розчарування стало вкрай твоєю звичкою, і твоя остання любов, яку ти називаєш любов’ю до «істини», є, мабуть, якраз любов до розчарування.
Визнаватися в своїх недоліках, коли нам дорікають в них, – це скромність, відкривати їх своїм друзям – простодушність, довірливість, виставляти ж їх перед усіма – гордість.
Моя бізнес-модель – група Бітлз. Чотири хлопця контролювали негативні прояви один одного. Вони врівноважували один одного, і загальний підсумок виявився більше суми окремих частин. Ось як я дивлюся на бізнес: великі справи не робляться однією людиною, вони відбуваються командою.
Кращий спосіб дізнатися і знищити ворога – це стати його другом.
На світі багато є такого, один Горацій, що і не вченості хоч би приснилось.
З двох друзів завжди один раб іншого, хоча часто жоден з них в цьому не зізнається …
