Надія Пилипенко
Робіть вигляд, що у вас є чеснота, якщо її у вас немає.
Є тільки одна справжня цінність – це зв’язок людини з людиною.
Чи є що-небудь жахливіше невдячності людини?
Якщо не перевести Росію на іншу техніку, більш високу, ніж раніше, не може бути мови про відновлення народного господарства і про комунізм. Комунізм є радянська влада плюс електрифікація всієї країни, бо без електрифікації підняти промисловість неможливо.
Не бійтеся цього розбіжності; навпаки, знайте, що в цьому розбіжності вашому з усім оточуючим виразилося найкраще, що є в вас, – то божественне начало, прояв якого в житті становить не тільки головний, але єдиний сенс нашого існування.
Загальна віра в революцію є вже початок революції.
Якщо у вас можуть бути одночасно свобода і любов, вам більше нічого не потрібно. У вас все є – то, заради чого дана життя.
Жити просто: треба тільки розуміти, що є люди, які краще за тебе. Це дуже полегшує життя.
Єдиний час, яке є у вас – зараз; єдине місце – тут.
Якщо ви столяр, який створює прекрасний комод, ви не зробите задню стінку з листа фанери, хоча вона і звернена до стіни і її ніхто ніколи не побачить. Ви знаєте, що вона просто є, тому зробите її з прекрасного дерева.
Як справа є – скоріше його кінчай!
Самотність є людина в квадраті.
Скільки ж є речей, без яких можна жити!
Є багато шляхів подолання небезпек, якщо людина хоч щось готовий говорити і робити.
У чекіста є тільки два шляхи – на висунення або до в’язниці.
Часу немає, є тільки мить. І тому в одне цю мить треба думати всі свої сили.
Я терпіти не можу слова “електорат”. Нашими виборцями є люди, у яких є почуття власної гідності, які не вважають себе рабами, не вважають себе підлабузниками і холуями.
Віра є розуміння сенсу життя і визнання що випливають із цього розуміння обов’язків.
В мрії є сторона, яка краще дійсності; в дійсності є сторона краще мрії. Повне щастя було б з’єднання того й іншого.
Людям, до яких мені хоч скільки-небудь є справа, я бажаю пройти через страждання, покинутость, хвороба, насильство, приниження – я бажаю, щоб їм не залишилися невідомі глибоке презирство до себе, борошна невіри в себе, гіркота і порожнеча подоланого; я їм анітрохи не співчуваю, тому що бажаю їм єдиного, що на сьогодні здатне довести, має людина ціну або не має: в силах він вистояти.
