Цитати великих людей про життя

Життя така, яка є. Ми точно кістки в склянці – спочатку нас трясуть, потім ми котимося по сукна. У кого-то випадають суцільні сімки, а у кого-то – лише двійки. Просто так влаштований світ. Стівен Кінг

Якщо ми говоримо, що життя зло, то ми говоримо це тільки в порівнянні з іншого, уявної, кращої, життям, але ж ми ніякого іншого життя не знаємо і не можемо знати, і тому життя, яка б вона не була, є вища доступне нам благо. Лев Толстой

Життя без любові не життя, а існування. Без любові жити неможливо, для того і дана душа людині, щоб любити. Максим Горький

Мабуть, скрізь і на всіх теренах ідейні люди нервові і відрізняються підвищеною чутливістю. Ймовірно, це так потрібно Антон Чехов

Я вважаю, що моє життя належить всьому суспільству, і, поки я живу, я повинен зробити для нього все, що можу. Перш, ніж я помру, я хочу повністю вичерпати свої сили, і чим більше я працюю, тим довше буду жити. Я люблю життя заради її самої. Життя для мене не “маленький недогарок”, а яскравий факел, який мені дали потримати деякий час; і я хочу, щоб в моїх руках він розігрівся якомога яскравіше до того, як я передам його прийдешнім поколінням. Бернард Шоу

Ваш час обмежений, тому не витрачайте його на життя чийсь чужим життям. Не потрапляйте в пастку догми, яка говорить жити думками інших людей. Не дозволяйте шуму чужих думок перебити ваш внутрішній голос. І найважливіше, майте хоробрість слідувати своєму серцю і інтуїції. Вони якимось чином вже знають те, ким ви хочете стати насправді. Все інше вторинне. Стів Джобс

Позбавляючи засобів для життя – життя всієї позбавляєте. Вільям Шекспір ​​

Мене виховала життя, а життя – жорстока штука. Кір Буличов

Хто знає, це життя не є смерть, і смерть ні чи є те, що життя для смертних. Евріпід

Життя – або нудьга, або турбота; для людей знатних і багатих вона – нудьга і тяжкий тягар, а для людей, які самі проклали собі дорогу, життя – вічна турбота про те, щоб не втратити завойованого становища. Бенджамін Дізраелі

Закінчується життя моя, знаю і чую це, але відчуваю на кожен день, що залишився мій, як життя моя земна стикається вже з новою, бесконечною, неведомою, але наближеним майбутнього життя, від передчуття якої тріпоче захопленням душа моя, сяє розум і радісно плаче серце … Федір Достоєвський “Брати Карамазови”