Надія Пилипенко
– Треба слоган переконливий придумати типу «Я дам вам …». Що він може дати? – Дивлячись чого у нього немає. – Нічого у нього немає.
Ми то на це очі подпредзакрилі, але можемо то ж і подпредоткрить!
– Та яка ж це ванна, синку? Це купіль!
– Максим, ти знову п’єш? – Я дегустую.
– Російський і сирійський народи, як то кажуть, завжди були глибоко пересічені, і тому мені не даром, що вручили цю грамоту, тому що я не з чуток гідний цієї нагороди. І, як сказав наш Президент Путін Володимир Володимирович дорогою, «Ніхто не забутий, і ніщо не забуте!», І тому наші відносини з іншими народами налагоджуються і будуть налагоджуватися … Відставити! «Ложить» неправильно, правильно «класти»! … Накладаються і будуть накладатися, і саме в цьому світлі ми будемо діяти з вами, про що я і долажіваю присутнім тут товаришам. І головне, що я не сказав, а сказати треба! – Обов’язково. – Скоро вибори! Голосувати можна за кого завгодно. Але навіщо за кого завгодно, коли у нас є свій, можна сказати, з діда-прадіда військовий, внучатий племінник заживо репресованих маршалів Блюхера і Тухачевського Ігор Володимирович Цаплін … Коротше, якщо хоч в одному бюлетені буде проголосовано за кого-небудь іншого, я вам влаштую такий діпёпл по саме не хочу, ось. І дозвольте мені від імені командування округу вручити Ігорю Володимировичу макет протичовнової міни, ось точно такий же міною, тільки менше, але інший, дельфіни, які воювали на нашій стороні, підірвали німецький крейсер «Ґюнтер Нетцер».
– Як думаєш, якщо горілку до мінус сорока заморозити, то в ній чого – градусів зовсім не буде? – Яка тобі різниця? Ти ж її пити все одно не зможеш! – Я її гризти буду!
– Типу там “Я дам вам …” Що він їм можедати? – Дивлячись чого у них немає. – Нічого у них немає. – Такий слоган: “Я дам вам все”.
– Алло. – Міша, це Еммануїл Гедеонович. – Який Еммануїл Гедеонович? А, здрастуйте, Еммануїл Гедеонович. Я вас одразу впізнав!
Ридав ноктюрн вишукано-бравурні, Вітал захват над Брено натовпом, Коли я встав над лаків урною, Щоб в неї засунути голос свій. (Засунути свій!) І йшов народ, здіймаючись на котурни, Надівши наряд зі святкових речей, Тяглися все до заповітної щілини урни, І всім вона відкривала щілину. Стискалося горло, як кільце Сатурна, лилися сльози, ніби травневий дощ … Ти не моя! Ти всім послужиш, урна, Нехай з тебе народиться новий вождь! Нехай з тебе народиться новий вождь!
