Надія Пилипенко
– А чи не прогулятися нам, Лариса, оглянути місцеві визначні пам’ятки? Вилити, так би мовити, посильно один одному горе. – Звісно. Вилити посильно …
Ні, Марина, до Баринову на день народження не ходи. І до Толяну не ходи. А до тітки Віри ходи.
Порву, як Тузик грілку.
– Ну, че?
– Погрожував.
– Що будемо їсти, хлопчики? – Я багато. Олів’є і майонезу побільше. У нас в їдальні хороший олів’є давали багато. Одного разу я навіть в обморок впав, наївся. Мене майстер додому ніс.
– Гера, ти тут? – Я тут, я там, я завжди … – Хто ж так з каптёром розмовляє? Дивись, як треба: чуже, халява, взяти, взяти! – Що будемо пити, дівчатка?
Є різні люди: одні Батьківщину від ворога захищають, інші дружин своїх педагогів за сиськи по інститутах тягають. І ті, і інші можуть бути солдатами, тільки перші вже солдати, а другі – ще немає.
– Хлопчики, не бажаєте продажної любові? – Я тобі зараз особа обгризені.
Що наше життя? Гра! А сама азартна гра починається тоді, коли на кону, як мінімум, твоє здоров’я, але ще прикольний – якщо життя. Можна давати в прикуп.
– А ви пам’ятаєте, що вчора товариша генерала за погон вкусили? – Не згоден. Що погуляти міг – так. Цигани, тим більше. Ми повинні мати певний громадянський відпочинок. Але щоб генерала, та ще за таке місце – немає! Відставити! У нас субординація і вислуга років! За мною!
Потім до нас привели генерала-ветерана. В орденах мало не за взяття Шипки.
За діда, чудо-богатиря.
Труа бутей де горілка, АВЕК Плезір
Життя без армії – це все одно, що любов в гумці: рух є, прогресу немає.
– Талалаев! Ти тут припиняй всякі випробування … Свінёнок твій мутантом виявився. Око мені підбив і кортик відібрав! – Врахуємо!
Лютий дід! Таким дідам треба пам’ятники чавунні на вокзалах ставити, а не руки ременями в’язати і ніяк вже не в витверезник здавати.
Ось взяти мене – ким я був? А ким я став? М’яко кажучи, всім! А чому? Та тому що я – російський солдат! А російський солдат ніколи не здається. Один хрін йому втрачати нічого. Це і є наша головна військова таємниця.
Для хороших людей армія – рідна мати, а для поганих – теща.
Після лазні прапор в якості первинного ознайомлення з місцем несення служби показав нам установку запуску міжконтинентальної ракети. – Це, бійці, секретний об’єкт. І Бомба тут же настав в собачу какашку.
