Смерть як раптовий і новий фактор свого життя він повинен був проаналізувати. І, зробивши аналіз, зауважив, що здається вже починає звикати до неї, а то навіть і засвоювати. Сама помилкова лінія міркування була б – виходити з того, що він втрачає: як міг би він бути щасливий, і де побувати, і що зробити, якби жив довго. А вірно було – визнати статистику: що кому-то треба вмирати і молодим. Зате який помер молодим залишається в пам’яті людей назавжди молодим. Зате спалахнув перед смертю залишається сяяти вічно. Тут була важлива, на перший погляд парадоксальна риса, яку розглядали Вадим в роздумах останніх тижнів: що таланту легше зрозуміти і прийняти смерть, ніж бездарності. Але ж талант втрачає в смерті набагато більше, ніж бездарність! Бездарності обов’язково подавай довге життя. Звичайно, завидно було думати, що протриматися треба б тільки три-чотири роки, і в наше століття відкриттів, загальних бурхливих наукових відкриттів, неодмінно знайдуть і ліки від меланобластоми. Але Вадим ухвалив для себе не мріяти про продовження життя, не мріяти про одужання – навіть нічних хвилин не витрачати на ці безплідності Олександр Солженіцин
Цитати зі змістом про таланти
Сторінка: 1 2