Надія Пилипенко
Не дай боже від лікарів-товаришів взагалі, лікарів більшовиків зокрема.
Господь чує молитви тих, хто просить забути про ненависть. Але ВІН глухий до тих, хто хоче втекти від любові!
Чим сумніше обставини, тим по-справжньому ми повинні ще більше радіти за майбутнє, значить, тільки терені перед нами розсувається, більше горизонту для справ і подвигів відкривається. Якщо ж збентежить нас на час думка, що ми безсилі боротися на такому терені, то ми повинні раптом згадати, що безсилим щось і допомагає Бог.
Існує тільки один бог – знання, і тільки один диявол – неуцтво .
Ми – пруссаки і хочемо залишитися пруссаками; я знаю, що цими словами я висловлюю переконання прусської армії, переконання більшості своїх співвітчизників, і я молю Бога, щоб ми ще довго залишалися пруссаками.
Розум мій не сильний і не дуже глибокий, Щоб задумів божих розплутати клубок. Я молюся і Аллаха зрозуміти не намагаюся – Сутність бога здатний зрозуміти тільки бог.
Звертатися з словом потрібно чесно. Воно є вищий подарунок Бога людині.
Краса душі росте, щоб знайти дар бачити бога. «Свята блудниця, або Жінка, покрита коштовностями» Оскар Уайльд
Так буде нашим керівником розум, а нашою силою – воля! Нехай свідомість нашого священного обов’язку допоможе нам проявити досить завзятості в дії! В іншому – хай допоможе нам Господь Бог, так послужить він нам захистом!
Совість – це дія Бога в людині.
Жодне серце не страждає, коли відправляється на пошуки своєї мрії, бо щомиті цих пошуків – це зустріч з Богом і Вічністю.
Може статися, Німеччини судилося Богом ще раз прийти в занепад і потім знову піднятися на вершину слави, на новій республіканської основі, але нас це вже не стосується.
Перед Богом ми всі однаково мудрі – або однаково дурні.
Дай Бог, щоб ми [Німеччина] не опинилися слабкими.
Одного разу орел питав у ворона: скажи, ворон птах, чому живеш ти на білому світі триста років, а я все на все тільки тридцять три роки? – Тому, батюшка, відповідав йому ворон, що ти п’єш живу кров, а я харчуюся мертвечиною. Орел подумав: давай спробуємо і ми харчуватися тим же. Добре. Полетіли орел так ворон. Ось побачили палую кінь; спустилися і сіли. Ворон став клювати, та хвалив. Орел клюнув раз, клюнув іншого, махнув крилом і сказав ворону: Ні, брате ворон; ніж триста років харчуватися падаллю, краще раз напитися живої кров’ю, а там що бог дасть!
