Надія Пилипенко
– Як довго я тебе шукала … – 8 днів. – Як довго я тебе шукала …
Шашлик жіночих рук не терпить.
– Розумієте, ви звичайно, сидите там в Моссовете, вас це не стосується. Ми тут сльози ллємо. – Ну чому ж не стосується? Я, наприклад, теж незаміжня. – Та киньте. Ну, я не знаю, якщо вже в Моссовете. Ну добре. Вам ми допоможемо. Є у мене один резерв. Дуже відповідальний працівник главку, всього 53 роки. – Дякую більше, я як-небудь сама.
Іноді таку дурість почуєш, а виявляється – точка зору.
– Пропоную дружити будинками! – Згоден. Зустрічна пропозиція – дружити сім’ями. – Цікава думка!
– О! Сергій, я дивлюся, у вас чарка зовсім незаймана. Так не чесно! – Не можна мені. – Хворі? – Ну, чому хворі? Тренер не схвалює, спортивний режим.
– А ти не сумуй. Все ще буде добре, повір мені. У сорок років життя тільки починається, це вже я тепер точно знаю. Ну прощай. І будь ласка, не дзвони мені більше. – Я хочу бачити свою дочку!
– За Олександру .. Як її по батькові? .. – … Олександрівна. – За нову москвичку, за Олександру Олександрівну Тихомирова. Ура!
Господи, я стільки разів уявляла собі цю нашу зустріч. Стільки слів всяких придумувала. А зустрілися – і сказати нічого. Спочатку я ще дуже сильно тебе любила, думала, що це мати тебе збила з пантелику. Потім я тебе до смерті ненавиділа. Потім мені страшенно хотілося щоб ти дізнався про мої успіхиі зрозумів, як ти помилився … А зараз … Зараз я думаю, якби я не обпеклася тоді так сильно, нічого б з мене не вийшло. Я думаю добре, що ти на мені не одружився.
– А ти, виявляється, героїня праці. – А тебе в цьому щось не влаштовує? – Та ні, я навіть задоволений. Ну поки …
– Все-таки несерйозний народ ці мужики. Подивишся, начебто солідна людина, кандидат наук якихось. Я йому чорти що плету, таку локшину на вуха вішають, а він нічого, слухає. Головою киває, підтакує.
– Господи, яка ти Катька щаслива! .. А що ти все говорила: “У нашому віці закохатися неможливо, тому що там в людині всі недоліки бачиш”. Журнали якісь там нам зачитувала! – А у нього немає недоліків! Він найкращий чоловік на світі!
– Сама, чи що, розібралася? – А що ж, наладчиків чи ваших чекати до вечора? – З наладчиками зараз туго. Молодець, молодець …
– Молодець ти, Катя! Ми своїм хлопцям тебе завжди в приклад ставимо. Всього, чого хотіла в житті, домоглася. – Це вірно. Тільки ти поки хлопцям не розповідай, що якраз тоді, коли все доб’єшся в житті, найбільше вовком завити хочеться …
