Надія Пилипенко
І що за охота благодіяти тим, які плюють на це?
«Злочин і кара» Федір Достоєвський
І сердиться, бідна, навіщо не схожа Росія на їх іноземні мечтаньіца! «Біси» Федір Достоєвський
Російський народ споконвіку любив розмову з “самим генералом”, власне з одного вже задоволення і навіть чим би цей розмова ні закінчувався. «Біси» Федір Достоєвський
– Ви любите дітей? – Люблю, – відгукнувся Кирилов досить втім байдуже. – Стало бути, і життя любите? «Біси» Федір Достоєвський
Взагалі в кожному нещасті ближнього є завжди щось веселить стороннє око – і навіть хто б ви не були. «Біси» Федір Достоєвський
Вся друга половина людського життя складається звичайно з одних тільки накопичених в першу половину звичок. «Біси» Федір Достоєвський
Немає нічого в світі важче прямодушності і немає нічого легше лестощів. «Злочин і кара» Федір Достоєвський
Чи тварина я тремтяча або право маю. «Злочин і кара» Федір Достоєвський
Мій старець сказав один раз: за людьми суцільно треба як за дітьми ходити, а за іншими як за хворими в лікарнях. «Брати Карамазови» Федір Достоєвський
Станьте сонцем, вас все і побачать. «Злочин і кара» Федір Достоєвський
Ви саме любите його таким, яким він є, вас ображає його любите. Якщо б він виправився, ви негайно закинули б і розлюбили його зовсім. Але він вам потрібен, щоб споглядати безперервно ваш подвиг вірності і дорікати його в невірності. І все це від вашої гордості. О, тут багато приниження і приниження, але все це від гордості. «Брати Карамазови» Федір Достоєвський
Знайте ж, що нічого немає вище і сильніше, і здоровіше, і корисніше надалі для життя, як хороше яке-небудь спогад, і особливо винесене ще з дитинства, з батьківського дому. «Брати Карамазови» Федір Достоєвський
Їх воскресила любов, серце одного укладало нескінченні джерела життя для серця іншого. «Злочин і кара» Федір Достоєвський
Багато говорили у нас про якусь цвинтарної богаделенке, Авдотья Петрівні Тарапигіной, що нібито вона, повертаючись із гостин назад в свою богадільню і проходячи по площі, протиснулася між глядачами, з природної цікавості, і, бачачи, що відбувається, вигукнула: “Якою страм!” і плюнула. За це її нібито підхопили і теж “відрапортували”. Про цей випадок не тільки надрукували, але навіть влаштували у нас в місті зопалу їй підписку. Я сам підписав двадцять копійок. І що ж? Виявляється тепер, що ніякої такої богаделенкі Тарапигіной зовсім у нас і не було! Я сам ходив справлятися в їх богадільню на кладовищі: ні про яку Тарапигіной там і не чули; мало того, дуже образилися, коли я розповів їм ходив слух. «Біси» Федір Достоєвський
