Надія Пилипенко
А чому я говорю багато слів і в мене не виходить? Тому що говорити не вмію. Ті, які вміють добре говорити, ті коротко говорять. «Біси» Федір Достоєвський
Цю-то, теперішню квартиру я забув; втім, я її ніколи і не пам’ятав, бо не знав. «Злочин і кара» Федір Достоєвський
Він ніколи ще до цього хвилини не відчував подібного дивного відчуття. І що всього болісніше – це було більш відчуття, ніж свідомість, ніж поняття; безпосереднє відчуття, болісні відчуття з усіх досі життям пережитих їм відчуттів. «Злочин і кара» Федір Достоєвський
На все готова особистість, на все; за гроші зрозуміло, але є і переконання, в своєму роді звичайно. «Біси» Федір Достоєвський
Був він акуратний, але якось занадто без потреби і на шкоду собі.
«Біси» Федір Достоєвський
Тут все приречене і засуджено. Росія, як вона є, не має майбуття. «Біси» Федір Достоєвський
Чи не віруй я в життя, зневірився я в дорогий жінці, зневірився в порядку речей, переконайся навіть, що все навпакибезладний, проклятий і може бути бісівський хаос, вибий мене хоч всі жахи людського розчарування, – а я все-таки захочу жити. «Брати Карамазови» Федір Достоєвський
– Уявіть, – зупинився він переді мною, – уявіть камінь такого розміру, як з великою будинок; він висить, а ви під ним; якщо він впаде на вас, на голову – буде вам боляче? – Камінь з будинок? Звичайно, страшно. – Я не про страх; буде боляче? – Камінь з гору, мільйон пудів? Зрозуміло, нічого не боляче. – А станьте справді, і поки висить, ви будете дуже боятися, що боляче. Всякий перший вчений, перший доктор, все, все будуть дуже боятися. Всякий знатиме, що не боляче, і всякий буде дуже боятися, що боляче. «Біси» Федір Достоєвський
Росія є гра природи, але не розуму. «Біси» Федір Достоєвський
Він вас переміг улесливими похвалами вашому таланту в літературі. «Біси» Федір Достоєвський
Але одне або два покоління розпусти тепер необхідно; розпусти нечуваного, подленького, коли людина звертається в бридку, боязку, жорстоку, себелюбна мразь – ось чого треба! «Біси» Федір Достоєвський
Попросіть простолюдина що-небудь для вас зробити, і він вам, якщо може і хоче, прислужить старанно і радо; але попросіть його сходити за горілочкою – і звичайне спокійне привітність переходить раптом у якусь квапливе, радісну послужливість, майже в споріднену про вас дбайливість. Той, хто йде за горілкою, – хоча будете пити тільки ви, а не він, і він знає це заздалегідь, – все одно відчуває як би деяку частину вашого майбутнього задоволення. «Біси» Федір Достоєвський
